ОДЕСЬКА ХВИЛЯ
Сергій Папроцький
Ігор Варєшкін
відкриття виставки 02.02.10 о 18.00«Знаковий абстракціонізм» і «абстрактний експресіонізм»
Одеською хвилею прибило до львівських берегів двох художників, які є обличчям творчого об’єднання «Лабораторія живопису» - Сергія Папроцького та Ігора Варєшкіна.
Художники шукають опору в традиціях авангарду.
Загальновизнано, що абстракціонізм склався внаслідок синтезу народних, іконописних, а також авангардистських течій мистецтва. Але недостатньо враховується та обставина, що то був час апогею найпотужніших в історії людства революцій – соціальної та науково-технічної. Руйнувалася світобудова – і не могло не руйнуватися її усталене сприйняття.
Абстракціонізм 20 сторіччя здійснив те, що виявилось не під силу класичному реалізму: допоміг людству вижити в глобальних соціальних потрясіннях і адаптуватися в умовах науково-технічної революції. Він сприяв становленню психоаналізу та виробничої психології, сучасної архітектури і дизайну. Абстракціонізму ж, а зовсім не реалізму, прочинилися таємниці підсвідомості людини.
Цикл робіт Сергія Папроцького присвячений пошуку знакових символів. Його «знаковий абстракціонізм» позиціонує Знак як явище первинне, яке передувало і Слову і Мові.
У циклі Ігоря Варєшкіна людина вже не мислиться центром та володарем Всесвіту. Він - лише неяскрава і неоформлена частина природи, уподібнена каменям-валунам або косматим хмарам. При всій класифікаційній очевидності робіт як «абстрактного експресіонізму» там є значний елемент фігуративу.
Р О З М А Ї Т Т Я
Виставка присвячена абстрактному живопису відомих львівських митців.
Здавалося б, завдання одне - передати враження повноти життя, не вдаючись до відвертої ілюстративності реалізму, але кожен художник вирішує її лише йому одному притаманними засобами.
В творах Володимира Стецули ставиться акцент на життєрадісність, легкість подачі та на делікатність кольорів. Художник ледве торкається пензлем поверхні. Його роботи - вільна тематична імпровізація, яка нашаруванням прозорих мазків фарби дає позитивний заряд енергії… Але їм притаманна і деяка програмність… Життя має барви, життя має форми, - нагадує художник своїми полотнами під тими ж назвами…
Живопис Алли Гончарук з її лаконічною палітрою, що обмежується ахроматичними чорним і білим, а також червоним, жовтим і синім, експресіоністична, випромінює неспокій… Велику роль відіграє фактура поверхні: нервова, різноманітна, пастозна. Чорний контур владно обтікає кольорові фрагменти.
Картини Олександра Рося балансують на межі абстракції и фігуративізму, ще трохи, - і зі скупчення кольорів виникне образ: з мозаїчних кольорових клаптиків ось-ось виростуть будинки, а сонце, що заходить, б`є в очі спалахами червоного… Полотна Лесі Рось ініційовані станом природи… Від «Зими» з циклу «Пори року» з її синьо-сірим холодним колоритом віє холодком, а «Весна. Первоцвіт» з того ж циклу милує око спалахами жовтих вогників, які дають натяк на перші весняні квіти.
Михайло Красник не дав назв своїм творам, експонованим на виставці. Глядачеві пропонується отримати враження від них, не будучи зв`язаним авторською інтерпретацією. Домінують масштабні локальні площини, обмежені прямими лініями. Живопис Зоряни Гарбар синтетичний. До нього включено текст, який має подвійну функцію: несе змістовне навантаження і водночас є декоративним елементом зображення.
Залиште свій відгук: