Зеновій Флінта Несподіваний Флінта: У пошуках нової реальності
Об’єм «формального масиву» у творчій спадщині Зеновія Флінти 1960-х, який дотепер залишався поза увагою істориків мистецтва, дозволяє зрозуміти, наскільки серйозно художник ставився до експериментів із формою та простором. Запозичивши у вчителів - Романа Сельського та Карла Звіринського - загальні навички роботи з геометрією простору, молодий художник декілька років захоплено експериментує з формальним висловом у пошуках нової реальності, «примірюючи» до свого творчого Его формотворчі новації тогочасного європейського мистецтва.
Ствердження нового живопису стало для Флінти символом творчої свободи, символом нових ідеалів. Геометризовані композиції для молодого художника - творчий «полігон», де він випробовує варіанти «абетки» авторської пластичної мови. Абстрактні композиції Флінти, тим не менше, ніколи не втрачають зв’язку із дійсністю. Адже мистецтво для Зеновія Флінти – це засіб висловити свою любов до чуда, яким є світ: любов до природи, серед якої він виріс і яку обожнював, та до «оази» європейської культури - Львова, де став художником.
Вже у цьому ранньому періоді простежуються характерні риси творчої манери Флінти: дух невтомного експериментаторства, здатність мислити глобальними категоріями, вміння створити монументальний образ за допомогою кількох прозаїчних предметів, гіперболізація деталей, підкреслено скульптурна манера живопису та рисунку, опрацювання площини як моноліту. Ретельне вивчання геометричної структури кожної форми стало для молодого Флінти тим пластичним «вишколом», який дозволив йому у подальшому піднятися на щабель епічної монументальності, створити пласт історико-філософських панорам, сповнених відчуття сили і значимості життя.
Водночас це не тільки «щоденник» експериментів самого художника, а й власне «щоденник» часу творчого нонконформізму повоєнної молоді з її пошуками способів протистояння тотальній літературності соцреалізму через естетику модернізму. Намагання винайти «чисту мову» живописної та пластичної форми поєднує художника з мистецькими пошуками тогочасного європейського мистецтва, підтверджуючи тезу, що вільний розвиток ідей програмують не політичні доктрини, а час.
Історик мистецтва Наталія Космолінська
Залиште свій відгук: