Зустріч
Вікторія Ковальчук
ЗУСТРІЧ З ВІКТОРІЄЮВперше Вікторія Ковальчук – не в гомеопатичній дозі…
Відомий ілюстратор, що віртуозно оформив більш, ніж 200 книжок, зустрічає глядача станковою графікою, власними літературними творами, фотографіями й навіть щоденником… Не гріх повторити кредо Вікторії: «Художник є вісником, а не садівником власної пихи». Так, вона розуміє, що, як вже поцілував тебе Бог й відзначив талантом, - твоя місія не прагнути слави й добробуту, а поділитися тим, що тобі дано...
«Міфічний реалізм» її графічних аркушів може спантеличити непідготовленого глядача, який призвичаївся до конкретності натуралізму: «осьдо є крісло, за ним сидять, ондо є стіл, за ним їдять»… Абсолютно нічого такого в її роботах немає… Якщо і з`явиться стіл під її пензликом, то не для того, щоб за ним їли… Може, для того, щоб писати вірші, а може – для того, щоб перетворитися на сірого вовка чи гнідого коника з казки…
Графіка Вікторії Ковальчук - більше, ніж графіка… Її малюнкам властива глибина думок, багатство образів, що називаються в поезії метафорами, епітетами й іншими тропами… Своєю інформативністю роботи подекуди перевищують тексти, які мають ілюструвати, їм притаманна багатоплановість думки та її філософський синтез, що вмикають асоціативність мислення…Її улюблені Борхес, Кобо Абе, Маркес, Герман Гессе ніби лукаво посміхаються з-під масок кота, риби чи навіть грушки…
Останнім часом у Вікторії з`явився ще й такий варіант співіснування зі світом, як «приколізм» - її власна відповідь культу споживання.
Щодо мене, перша зустріч з Вікторією і її творчістю трапилася… Коли ж це було? Ні, стільки не живуть! Добре, геть кокетування! Десь так років з 25 тому була я на презентації збірки віршів сліпої поетеси… Справжні були вірші, хоча прізвище вже «знесло вітром» з пам`яті… Її чоловік «ілюстрував» презентацію грою на скрипці, а юна Віка… Віка проілюструвала цю збірку… Я дала тоненьку книжечку для автографу… Поетеса написала, як завжди пишуть незнайомцям – «на згадку»… А Віка… Вона написала своїм каліграфічним почерком, який вже сам по собі є витвором мистецтва: «бажаю поезії в буденності»… І, чесно! Це щира правда! З того самого дня я пам’ятала її слова і шукала цю поезію… Ось така вона - Вікторія… Бачить поезію в буденності і дає можливість побачити її іншим…
Приходьте на зустріч…
Поезія буття чекає на Вас …
Марина Кротевич
Мистецтвознавець
Залиште свій відгук:
| Max Rogowski | 2010-06-14 |
Без слов…. Одни эмоции !!!!!!!!!!! |
|
| _ | 2010-06-14 |
А когда еще? |
|
| Елена | 2010-06-10 |
Жалко что время пролетает так быстро! Уже третий раз с друзьями на выставке, все новые и новые детали подмечаем, то я. То кто-то из них. А открыточка теперь у меня в кабинете, на столе, на самом видном месте – вдохновляет на роботу и творчество ))))) |
|
| Петро М | 2010-06-05 |
Дякую! Дякую за чудові картини, за талант, за всю доброту якою нас обдаровуєте |
|
| Віта | 2010-05-28 |
Дякую за чудову виставку! |
|
| Тарас Н | 2010-05-28 |
Богдан Ігор Антонич - супе, колядки теж, чого вартують станкові роботи!!!! Але коти - це сміливо і актуально! Коти - політики - це реально круто!!! |
|
| Соня | 2010-05-21 |
5+++++++++++++++++ |
|
| Деміург | 2010-05-18 |
Зпправа выд текстового блоку, окрім перших двох, всі свіжі. Літаючу рибу вже бачив на виставці галерей у Києві. Важко описати. Картина несамовита, її слід побачити і побачити в живу. |
|
| Віто | 2010-05-18 |
Така подія дійсно рідкісна, адже пані Вікторія рідко демонструвала свої роботи широкій громадськості, обмежуючися закритими показами, хоча її книжки обходили міліони читачів. |
|
| AWD | 2010-05-16 |
А чи будуть представлені останні роботи чи вибрано якийсь певний період творчості? |
|
| Льолік | 2010-05-14 |
З нетерпінням чекаємо )))) |
|