Шандор Зіхерман

Член Союзу Художників Угорщини та Суспільства Угорських Скульпторів, ФІДЕМ (Всесвітня асоціація художників медальерів), Association Internationale des Arts Plasticues.

Більше 70 персональних виставок живопису, графіки, скульптури, та медалей в Угорщині, Австрії, Німеччині, Бельгії, Франції, Данії, Португалії, США, Великій Британії, Росії, Україні Роботи майстра знаходяться у Ермітажі, ще у 20 музеях Європи та у багатьох приватних колекціях за кордоном від США до Японії.

Народився 6 квітня 1935 року в місті Ужгороді.Дитинство пройшло в Берегово Закарпатської області, де закінчив середню школу. З 1947 року по 1953-ій серйозно займався спортом, брав участь у республіканських змаганнях, працював тренером.

У 1952 р. починає посилено займатися живописом і малюнком. Знайомство з класиками закарпатської школи живопису - Б. Ерделі, Й. Бокшаєм, Г. Глюком робить на юного художника великий вплив, тому початковий період творчості характеризується стилем закарпатської школи.

З 1953 по 1956-рр. служить в рядах Радянської Армії у Військовому Окрузі Туркестану, де захоплюється культурою і побутом середньоазіатських республік. Дзвінкі фарби і яскраве сонце відбиваються на його палітрі.

У 1957р. він вперше виставляє свою роботу на обласній виставці професійних художників у м. Ужгороді нарівні з роботами відомих майстрів. З художниками Й. Бокшаем і Г. Глюком встановилася творча і людська дружба на все життя.

У 1958 р. одружується, У 1960 народжується донька Лариса.

У 1958р. поступає у Львівський Інститут Прикладного і Декоративного Мистецтва на факультет монументально-декоративного живопису. Вибір цього учбового закладу був обумовлений близьким йому постімресионізмом і експресіонізмом львівських художників того часу. Відомі художники Професор Р.Сельский та І. Скобала вели живопис і малюнок в цьому інституті. Атмосфера на факультеті була вільна, творча. Адміністрації нстітута не подобалася вільна творчість студентів, що не вміщалася, на їх погляд, у рамки «соц.реализму», тому виключили весь 4-й курс, таких надалі відомих художників, як театральний художник Лисик, один з видатних монументалістів Білорусії – А. Кищенко та ін. В кінці навчального року зав. кафедрою Сільський радить Шандору Зіхерману, як митцю, що вже має свою особистість, шукати інший учбовий заклад, щоб і його не спіткала та ж доля, що і старшокурсників.

Шандор Зіхерман переводиться у Ленінградське Вище Художньо-промислове Училище імені В.Мухиної на 2-ій курс відділення монументального мистецтва, яке успішно закінчує в 1964 році. Під час навчання у Ленінграді він ретельно вивчає світове мистецтво в ленінградських музеях та бібліотеках. Окрім обов'язкових учбових завдань експерементує різними матеріалами, займається ліпленням, керамікою, вивчає різну техніку графіки. Захоплюється футуризмом, кубізмом, робить абстрактні композиції. З 3-го курсу працює художником Ленхудфонда паралельно з навчанням.

Не дивлячись на постійну прописку у Ленінграді та пропозицію залишитися там працювати, виїжджає до Пермі. Період роботи у Пермі з 1964 по 1969 рр. був насичений творчими замовленнями. Художник виконував мозаїки, сграфіто, керамічні рельєфи, ткав авторські гобелени, створював плакати, сценографію до спектаклів, співробітничав з телебаченням, серйозно займався медальерним мистецтвом. Серія його медалей знаходиться в Держ. Ермітажі. Окрім медалей цієї серії було куплено більше тридцяти медалей Міністерством Культури та Дирекцією Виставок РРФСР. За словами хранителя колекції медалей Державного Ермітажу, Шандор Зіхерман відродив загублену в двадцятих роках авторську литу медаль (див.каталог виставки «50 років радянських медалей у Держ.Ермітажі»). Член Союзу Художників Росії з 1967 року.

Художник багато їздить по країні, збирає матеріали, пише етюди, робить десятки тисяч нарисів та малюнків. Середня Азія, Крим, Україна, Прибалтика, Карпати, старі російські міста – Новгород, Псков, Володимир та ін. Прагне побувати навіть в Якутії на Льодовитому Океані, в степах Калмикії, у місцях мешкання угро-фінських народів.

Багато разів був учасником міжнародних і всесоюзних симпозіумів (двомісячних творчих груп) у Дзінтарі, у Паланзі, у Гурзуфі, у Якутську та ін.

У 1969р. з сім'єю переїхав до Львова, проте не знайшов роботи за профілем. У цей час виконував замовлення в монументальному комбінаті Москви. Два роки працював в Калмикії над замовленням мозаїки для будівлі Уряду Калмицької Автономної Республіки. Ескізи були затверджені художньою і архітектурною радами, але на затвердженні Ради Міністрів їх відхилили під приводом того, що вони дуже схожі на буддійську ікону та запропонували набрати мозаїку на торці будівлі у вигляді телеграми В. І. Ленина братам калмикам. Художник відмовився. Композицію виконав в техніці гобелена. Цей гобелен відкривав відділ Калмикії на виставці автономних республік СРСР в Манежі та був куплений Міністерством Культури РРФСР. Зараз він знаходиться в Національному музеї калмицького мистецтва в Елісті.

Рік жив у Юрмалі.

У 1972 році був запрошений керівництвом міста Тольяті для організації культурного життя молодого міста, що швидко зростало, центру автомобілебудування Росії. За час роботи у Тольятті керував створенням виробничих майстерень Художнього Фонду та міської Картинної Галереї. Він добився відкриття Тольятінського міського відділення Союзу Художників Росії, що з'явилося прецедентом у Радянському Союзі (відділення СХ РСФСР існували тільки в обласних центрах).

Одружується. У 1974 р. народжується син Іштван.

У 1979-му році, ознайомившись з його трирічною пограмою навчання монументального живопису, Будапештський Художній Інститут запросив художника викладати на їх кафедрі. З деяких причин це не відбулося.

У 1982 році одружується. У 1986 р.народжуються син Золтан та онук Деніс.

Організував і провів в 1987-му році у місті Тольяті перший в Росії симпозіум скульпторів по каменю. Брав участь у створенні восьмилітньої школи мистецтв Автозаводського району. З 1982-го по 1989-й рік керував відділенням образотворчого мистецтва, розробкою нових програм навчання малюнку, живопису, скульптурі, графіці, декоративній композиції, гобелену, батіка, різьблення по дереву, худ.фотографії. Ці програми були високо оцінені Академією Педагогічних Наук СРСР та СХ СРСР. У 1989 році переїхав на постійне проживання до Будапешту. Діяльність художника Шандора Зіхерман багатогранна. Як художник - монументаліст він виконував скульптурні пам'ятники, мозаїки, фрески, гобелени та інтер'єри громадських будівель в містах Росії: Пермі, Краснокамську, Іжевську, Елісті, Тольятті, Академмістечко Пущино - на Оці, Підмосков'я та інших. Займався сценографією спектаклів Пермського Академічного Театру Опери та Балету, Академічного Театру Опери та Балету Самари, Пермського Телецентру.

Учасник багатьох всесоюзних міжнародних симпозіумів і творчих груп медальерів, скульпторів малих форм, керамістів, графіків, художників–маринистів, живописців та художників-педагогів... Учасник всесвітніх виставок медальерів – ФІДЕМ. За участь у всесоюзних виставках неодноразово нагороджувався дипломами, почесними грамотами секретаріату правління СХ РРФСР.

З 1989 року по теперішній час більше 70 виставок живопису, графіки, скульптури та медалей в Угорщині, Австрії, Германії, Бельгії, Франції, Данії, Португалії, США, Великобританії, Росії, на Україні.

Твори Шандора Зіхермана знаходяться в художніх музеях Росії, України, Угорщини, Польщі, а також в багатьох приватних колекціях за кордоном від США ка Японії.